Волонтер з Брошнів-Осади відремонтував сотні авто та виготовив понад 50 наземних дронів

До повномасштабного вторгнення Роман Боринець працював у пожежній охороні в Перегінську начальником караулу, згодом перевівся на завод ЦБМ, де також працював у пожежній охороні. Після початку великої війни він залишився на заводі й паралельно долучився до волонтерства.

Спочатку разом із кумом волонтери виготовляли турелі для кулеметів, причепи для евакуації та інше обладнання для фронту. За словами Романа, він намагався зробити все, що просили військові.

Ідея наземних дронів виникла під час ремонту автомобіля в гаражі колеги. Перші конструкції створювали на велосипедній базі, згодом перейшли на колеса від гіроскутерів, а пізніше почали купувати більші мотор-колеса в Китаї.

Загалом волонтери виготовили понад 50 наземних дронів. Їх передавали військовим різними способами: іноді захисники приїжджали самостійно, іноді техніку відправляли «Новою поштою», бували випадки, коли військові приїжджали колоною, тестували дрони й забирали їх.

Одним із поштовхів до створення дрона-мінувальника стало звернення військових, які розповідали, що російський танк щодня з’являвся в одному й тому самому місці та обстрілював українські позиції. Перші моделі перевозили одну міну, згодом дві, а після отриманого досвіду волонтери почали удосконалювати конструкції, щоб дрон міг повертатися після виконання завдання.

Пізніше виникла потреба в дронах для логістики: волонтери виготовляли багажники й кріплення для перевезення мін та спорядження. Згодом військові почали просити більші конструкції для евакуації та перевезення вантажів, і волонтери створили довший дрон, який міг везти 150–200 кілограмів.